Оскарження наказу про проведення податкової перевірки. Алгоритм дій пропонуємий адвокатами Адвокатського об'єднання Юргазенерго.

     Одна із проблем, яка виникає, напевно у кожного суб’єкта господарювання під час податкової перевірки – чи допускати інспекторів фіскальної служби до перевірки.

        Якщо ні, то як необхідно діяти у такому випадку і які це може мати негативні наслідки.

      Нагадаємо, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПКУ, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів :

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

    Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених ПКУ, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

     Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

      При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

       У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

    Відповідно до вимог п. 81.2 ст. 81 ПКУ у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

      Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

     У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

     Таким чином, здавалося б все зрозуміло. Є відповідні спеціальні норми ПКУ, які визначають, як й у якому випадку Ви можете відмовити у допуску представникам фіскальної служби до перевірки. Але не все так просто.

     Зрозумілі та очевидні порушення у складених ДФС направленнях та наказі не має сенсу обговорювати, оскільки таке трапляється дуже рідко, - такі документи більш ніж ретельно перевіряються. Але щодо підстав призначення перевірки, які відображені у наказі, питання виникають досить часто.

     Перш за все, слід пам’ятати про вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто про Ваше право ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу. А такою підставою є відповідний наказ та те, що обумовило його видання.

     Якщо за результатами вивчення підстав для призначення перевірки, про які йдеться у наказі, та самого наказу Вами буде встановлено факт його невідповідності вимогам ПКУ, Ви маєте право не допустити співробітників ДФС до перевірки.

     Якщо Ви цього не зробили та ревізори розпочали податкову перевірку, яким би очевидно незаконним не був наказ про призначення перевірки, усталена судова практика Верховного Суду свідчить про те, що у судовому порядку своє порушене право Вам вже не захистити. Після допуску до перевірки оскаржити можна лише відповідні, складені за результатами перевірки, податкові повідомлення – рішення. Верховний суд виходить із того, « … що наказ на перевірку є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію актом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків.»

      Таким чином, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно – правових відносин».

      Започатковано такий підхід було ще Верховним судом України за часів, колі діяли норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні». У своїй постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька суд зазначив, що «Відмовляючи у задоволенні позову, касаційний суд виходив із того, що позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з направленнями, підписаними головою ДПА у Донецькій області; надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, а також погодився із висновками, викладеними в акті перевірки.

     За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що підстав для визнання незаконним рішення про застосування штрафних санкцій немає, адже позивач не спростовував наявності факту порушення, яке стало підставою для прийняття рішення щодо накладення штрафних санкцій, і, виходячи зі змісту статей 11-1, 11-2 Закону № 509-ХІІ, мав лише можливість не допустити посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірки.

      Оскільки, ухвалюючи рішення, Вищий адміністративний суд України не допустив порушень норм матеріального права, то у задоволенні заяви ТОВ слід відмовити».

     В подальшому таку саму позицію зайняв і Верховний Суд. У своїй постанові від 24.01.2019 року у справі № 826/13963/16 Верховний Суд зазначає наступне : « … платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

     Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки».

      Так само й у постанові Верховного Суду від 30.11.2018 року у справі  № 808/1641/15 йдеться про таке : «… платник податку, який вважає  порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи».

       Звичайно, що така позиція Суду у колі правників сприймається по-різному, але вона є превалюючою, а тому доцільно виходити саме з цього.

      Враховуючи вищенаведене, підсумовуючи, слід зазначити, що у випадку порушення ДФС вимог ПКУ щодо підстав призначенні перевірки, необхідно :

-          розписатися у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення;

-          отримати копію наказу про проведення перевірки;

-          перевірити службові посвідчення перевіряючих;

-      ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу – відповідно до  вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

-          відмовити у допуску до перевірки;

-         вимагати складення відповідного акту, що засвідчує факт такої відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, та отримати примірник такого акту;

-          звернутися до суду із позовом про визнання наказу про проведення перевірки протиправним та його скасування.

           Далі, слід зазначити, що згідно вимог ст. 94 ПКУ «Адміністративний арешт активів», адміністративний арешт майна платників податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

           За положеннями п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

         ДФС із дуже великою вірогідністю ініціюватиме питання застосування адміністративного арешту платника податків, а тому про це слід пам’ятати під час складання позову та вирішення питання про його забезпечення.

         Ми не радимо нашим клієнтам самостійно вирішувати питання про не допуск, або навпаки про допуск до перевірки, не зважаючи на сумніви щодо підстав її призначення, - у будь – якому випадку порада юриста не буде зайвою.

         Наши адвокати Адвокатського об'єднання АБ Юргазенерго, маючи великий досвід у податкових спорах, допоможуть Вам нормативно обґрунтувати свою позицію й довести у суді протиправність висновків представників фіскальної служби.