Стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця. Строк звернення до суду, позиція податківців.

Суперечливою є практика застосування норми Податкового кодексу України      (далі – ПКУ) щодо стягнення податкового боргу (п. 102.4 ст. 102 ПКУ) й визначення цієї норми як спеціальної до положень загальної норми, передбаченою ч. 2 ст. 122 КАС України, яка визначає строк звернення до суду суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 87.11 ст. 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

А згідно п. 95.2 ст. 95 ПКУ стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

А за ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог.

Таким чином, ДФС може звернутися до суду протягом трьох місяців після спливу зазначеного вище строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.   

Але, на думку податківців, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів унормовано виключно ПКУ. Такий підхід зумовлено тим, що саме ПКУ визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

З огляду на вищевказане, ДФС вважає, що нормами ПКУ встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень.

Але, звичайно, що нормами ПКУ, так само як і нормами КАС України, не встановлено інших строків для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу, а визначений ПКУ строк, протягом якого податковий борг може бути стягнутий, означає лише те, що зі спливом такого строку, законодавчим приписом унеможливлюється проведення органом стягнення відповідних заходів, направлених на погашення боргу.  

Таким чином, протягом 1095 днів календарних днів з дня виникнення податкового боргу мають бути реалізовані всі стадії процедури його стягнення, а саме :

- в день узгодження податкового зобов’язання контролюючий орган зобов’язаний скласти податкову вимогу;

- за 60 календарних днів суб’єкт владних повноважень має звернутися до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості з фізичної особи;

- розгляд адміністративної справи та набрання рішенням законної сили;

- видача судом, який ухвалив рішення, відповідного виконавчого листа;

- стягнення податкового боргу державною виконавчою службою в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року за    № 1404-VIII.

Тобто, законодавство не ототожнює такі юридичні категорії як «звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу» та «процедура стягнення податкового боргу». За своєю правовою природою звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу є однією зі стадій процедури стягнення відповідного боргу, а положення ст. 122 КАС України та п. 102.4 ст. 102 ПКУ аж ніяк не можуть співвідноситися як загальна та спеціальна норми.    

Звичайно, що суди, вирішуючи подібні справи, виходять з положень Податкового кодексу, норми зазначеного вище Порядку мають відповідати законодавчому припису.

Наші адвокати, маючи великий досвід у податкових спорах, допоможуть Вам нормативно обґрунтувати свою позицію й довести у суді протиправність висновків представників фіскальної служби.