Новації податківців! Податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Управляющий, 6 декабря 2018

Вже давно нікого не дивує креативне відношення податкової служби до «невизнання» податкового кредиту з податку на додану вартість. Але дещо дивним виглядає, коли податківці намагаються «не визнати» податкові зобов’язання з цього податку, вважаючи їх формування безпідставним. Чи може таке статися, щоб за результатами податкової перевірки Ваші податкові зобов’язання було відкориговано ?! Так, і податківці зробили все, щоб виглядало таке коригування начебто нормативно обґрунтованим. Перш за все, не вигадуючи нічого нового, використали універсальну зброю – інструментарій викриття «нереальних господарських операцій», який було розроблено для боротьби з «фіктивним» податковим кредитом. Він чудово себе зарекомендував, а тому першою цеглиною у новобудові нової боротьби буде саме він.

Але, звичайно, будь-який бухгалтер та юрист, які знаються на питаннях податкових перевірок, розуміють, що таке коригування аж ніяк не слід сприймати затамувавши подих, сподіваючись нарешті побачити, які фіскальний орган діє у нефіскальний спосіб. І буде правий. Наведена нижче модель нарахування податку є впровадженням цікавих розробок як з точки зору застосування норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) так і з точки зору суто технічних (облікових) питань нарахування податку.

Ревізори ДФС в акті зазначили, що в ході проведеної перевірки «була наявна податкова інформація відносно контрагентів, на адресу яких підприємство здійснювало документальне оформлення операцій з реалізації товару».

Відповідно до висновків акту інформація щодо низки покупців підприємства наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо інших — в АІС «Податковий блок» та Реєстрі облікових карток суб’єктів фіктивного підприємництва.

Також ревізори зазначають, що підприємством до перевірки надано видаткові накладні, згідно яких проведено документальне оформлення реалізації товару на адресу вищезазначених підприємств, а також, за висновком перевіряючих, підприємством по взаємовідносинах із вказаними покупцями було виписано та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Дослідженням подальшої ланки покупців згідно бази даних АІС «Податковий блок» встановлено, що протягом окремо взятого періоду, у якому покупцем було придбано ТМЦ, відвантажено на адресу покупців цього покупця було інший товар.

Підсумовуючи, перевіряючі роблять висновок про те, що вказане вище «підтверджує факти, наведені в судових ухвалах, відносно того, що вищевказані підприємства створені та зареєстровані з метою оподаткування без реального виконання операцій».

І, нарешті, класична руйнація господарських операцій платника: «первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об’єкту оподаткування.

В іншому випадку первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними».

Бухгалтер, який ознайомився з такими результатами досліджень податківців на цьому етапі проведення перевірочних заходів розуміє лише те, що найцікавіше попереду.

І він не помиляється !

Ревізори повідомляють про свій винахід, зазначивши, що оскільки від сумнівних контрагентів – покупців отримано грошові кошти то відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань є дата зарахування коштів від згаданих підприємств, через що коригування не відбувається, але зберігається заборгованість перед покупцями (?!).

Слід нагадати, що відповідно до вимог п.п. а) п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання товарів. Тому за текстом п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань саме з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше :

а) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню … ;

б) дата відвантаження товарів …

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів — будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання за рішенням суду.

Виходячи з попереднього висновку ревізорів, ніякого постачання товарів не було, оскільки не було передачі права на розпорядження товарів (на думку ДФС, між підприємством та його покупцями окрім руху документів та грошей взагалі більше нічого не відбувалося), а тому й не має значення коли було отримано гроші за товар, а коли поставлено товар.

За логікою перевірки, відповідно до імперативних приписів п. 86.10 ст. 86 ПКУ у своєму акті ревізори мали б зазначити факт завищення податкових зобов'язань з ПДВ підприємства по взаємовідносинах з відібраними СГД.

Таким чином, на першому етапі застосований податковою службою «метод боротьби з господарськими операціями» не мав жодних податкових наслідків.

Але, представники ДФС не зупиняються, й крокуючи надалі зазначають, що «В той же час, відповідно до даних бухгалтерського обліку встановлено, що вказані товарно-матеріальні цінності (це ті, що було реалізовано на адресу сумнівних покупців) на балансі підприємства не обліковуються, що свідчить про їх реалізацію на користь невстановлених осіб».

Й вже підсумовуючи «Згідно п.п. б) п. 187.1 ст. 187 ПК податкове зобов’язання виникає в період відвантаження товару. Враховуючи вищенаведене та факт реалізації на користь не встановлених осіб, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПКУ встановлено заниження податкових зобов’язань».

Тобто, все виявилось набагато простішим. По-перше, ніякого постачання на адресу покупців не було, але податкові зобов’язання залишаються через наявність передплат. По-друге, товарно-матеріальні цінності нами було поставлено на адресу інших (невстановлених ДФС) покупців. А по-третє, оскільки ДФС «встановила такий факт» (незрозуміло тільки який саме факт), то й нарахувала платникові податкові зобов’язання у такому самому розмірі.

Звичайно, що виникають й суто технічні питання: у який спосіб податківцями було визначено базу оподаткування за нібито встановленими ДФС операціями — за вимогами ч. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. А яким чином було встановлено таку договірну вартість товару, який начебто за твердженням ДФС, було відвантажено на адресу «невстановлених покупців»? Також є незрозумілим, коли саме (у якому податковому періоді) було здійснено таке відвантаження. Виникають й інші питання як щодо підстав таких донарахувань так і стосовно використаної ДФС формули донарахування.

Недосвідчений у податкових спорах юрист може подумати, що окремі співробітники податкової служби просто помилилися, оскільки такий вкрай революційний підхід є помилковим навіть виключно у обліковому аспекті. Але за результатами розгляду заперечення на акт та рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ДФС повідомило, що ніякої помилки не було, і все зроблено відповідно до вимог чинного законодавства.

Суди, вирішуючи такі справи, виходять виключно з положень Податкового кодексу.

Наші адвокати, маючи великий досвід у податкових спорах, допоможуть Вам, послідовно та системно вибудувавши ефективну правову позицію з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням, довести у суді неправомірність висновків представників фіскальної служби.

Новації податківців! Податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Похожие статьи: